жду продолжения Драма-феєрія у декількох діях "#Державотворення_в_умовах_соцреалізму_для_наймолодших".
Дія 3.
Дійові особи.
Павло Скоропадський. Охвіцер, не-соціяліст, самого Люцифера секретар.
Вільгельм Другий. Кайзер Німеччини.
Федір Лизогуб. Напрочуд адекватна людина.
Міша і Володя. Соціялісти.
Петро Болбочан. Офіцер, красень.
Хорунжий Хартманенко. Німецький консультант.
Таємний бункер Скоропадського під Вінницею. Павло і Федір дивляться стрім Медісона. Кімната заляпана кров’ю. На підлозі намальована пентаграма.
Скоропадський:
И эти, чёрт его дери, социалисты
Мне прям в лицо сказали – армии не быть
И говорят «Павло, ну блин, смирись ты
Ежжай в Берлин!» И унеслись свою лепить.
Лизогуб:
Петро! Да чтоб они не знали тяжких дум!
Ну нет так нет, зачем ты поднимаешь шум?
Скоропадський:
Ну, может быть, по мне не видно…
Но очень за державу мне обидно!
Но, знаешь, есть одна идея…
Тащи же Некрономикон скорее!
Федір приносить Некрономікон. Павло розставляє свічки и починає читати якусь абракадабру над пентаграмою.
З гучним вибухом посеред кімнати з’являється хмара хлору. Усередині хмари стоїть завішаний медалями й орденами, неначе ялинка, чоловік у дивному шоломі.
Кайзер Вільгельм:
Хто смів!? Мене?! Сюди?!
Я зара’ тобі дам п…
Скоропадский:
Пх’нглуи мглв’нафх Вильгельм Амстер’дам вгах’нагл фхтагн. Зерно!
Вільгельм:
Чого? А… то є ти, Павло.
Ти справу маєш, чи то просто потриндіть?
Скоропадський:
По делу. Суть-де такова.
Зерно меняю на войска.
Вільгельм:
Ох, Пашо. Розумієш.. справа в тому
Усі війська брудні сидять в окопах
Їдять хранцузів. Чекають листів з дому
У нас там Світова війна в пройо…
Скоропадский:
И слышать не хочу. Зерна до чорта!
Вільгельм:
Якщо чесно… Усі війська померли. Один єфрейтор є
І той істерик. Щодень пиво п’є.
Ще є Бандера. Його не дам, ти й не проси.
Тим більш, я допоміг вже вам. Тому бороданю…
Спочатку за нього зерна неси!
Павло:
Твою же, Вильгельм! Как ты мог?
Ах, чертов бородач, каков шельмец?
Последний раз прошу, чтоб ты помог
Зерна навалом.. или загрызу. ПонЯл? Тебе пиздец.
Вільгельм.
Ай, в біса. Забирай австрійців
Усе одно вони якісь нудні.
Вільгельм зникає у хмарі хлору. Лизогуб дивиться стрім Медісона. Павло намагається зрозуміти, хто поцупив всі його нагороди.
Хмара хлору з’являється знову.
Вільгельм:
А, Павле, я хотів одне спитать…
ЧОМУ СОБАЧОЙ МОВОЙ, ТВОЮ МАТЬ?
З диявольским реготанням Вільгельм остаточно зникає.
Скоропадский:
Цирк, ей-богу.
***
Дія 3. Акт 2.
Міша і Володя чекають потяг з хорунжим Хартманенко, німецьким консультантом, на залізничному вокзалі.
Володя:
Люблю я потяги.. Ах, взяти б зараз…
І просто їхати кудись назустріч сонячній машині…
Я б заглянув в Житомир. Він по дорозі. Якраз.
Я розчинився б там в шкарпетках і мівіні…
Але то я зашироко роззявив рота.
У нас немає ще не демократії, ні армії, ні флота.
Міша:
Немає флота кажеш? Один момент.
Міша дістає з своєї бороди полковника Болбочана.
Міша:
Знайомтесь. Це – Петро.
Він офіцер, він красень, він має все, потрібно що герою.
За його вусами жінки лежать горою.
Він бив більшовика в Полтаві і під Кримом.
І саме через нього я посивів.
Отож про флот полиште тугість дум.
Він Крим візьме один. Він – Болботун.
Болбочан:
Ох курво, трясця твоїй матері
Коли знайду того, хто це придумав…
Володя, підігруючи:
Ох, як приємно. Володимир я.
І чув про вас багато, Болботун..
Петро Болбочан вскипає від люті. Міша хапає його і кидає на проїзжаючий повз них потяг до Криму.
Міша:
Ну, власне, з флотом ніяких проблем.
Він повернеться через день із Кримом й з кораблем.
Володя:
Ох, хвацько. А з армією що?
Міша:
Ти хочеш військ? Ха-ха, у нас їх є.
Диви, щоб у майбутньому не мати дисидентів
Ми Хартманенку віддамо студентів.
Володя:
О Боже мій, святая борода
Ти геній, Міша, хоч й уже в літах
Залишилось питаннячко одне…
Двадцятий вік. А демократія-то де?
Міша:
«В літах»? Ну й видав теж
Ми зара’ творим «демократію пожеж».
Що б це не булО…
Прибуває потяг. З нього, неначе смерч, вилітає хорунжий Хартманенко. Люто зиркаючи по сторонах, підходить до Володі.
Хартманенко:
Ду ю сак дікс?
Володя:
Шо?
Хартманенко:
ДУ Ю САК ДИКС, МАЗАФАК?
Володя:
Ну, я письменник…
Втративши інтерес до Володі, хорунжий миттєво підстрибує до Міши.
Хартманенко:
ШОВ МИ ЙОР ВОРФЕЙС
Міша:
Твою ж… Я теж письменник.
Хартманенко:
ААААААРРРРРРР
ЙОР ВОРФЕЙС
Міша, зрозумівши:
ЇЇЇЇЇЇЇЇЇЇЇЇЇЇЇЇЇЇїїїї
Вражений таким поворотом, Хартманенко знімає капелюх і простягує руку.
Хорунжий:
Будемо знайомі.
Ніч у самому розквіті. Мирно спить Крим. Сплять студенти. Десь у потязі їде Болбочан. Тиха українська ніч… Тиха. Чутно навіть муркотіння кота, що його зачинили у будівлі ЦР
.
Кінець третьої дії.
